Мета курсу: формування педагогічної компетентності науковця дослідника – висококваліфікованого фахівця; розкрити слухачам аспірантури цілісну і логічно-послідовну систему знань про теорію і практику єдиного всесвітньо-історичного педагогічного процесу, розкрити закономірності становлення та розвитку виховних та дидактичних концепцій в історії педагогіки; стимулювати професійне зростання майбутніх фахівців, формувати в аспірантів прагнення пізнавати, шанувати і творчо реалізувати кращі надбання педагогічної спадщини; актуалізувати позитивний історичний досвід в сучасних умовах реформування вищої школи.

Завданнями курсу є:

поглиблення, розширення, інтеграція історико-педагогічних знань;

• розвиток системи навичок зясування та науково-грамотного формулювання перспектив подальших досліджень у галузі історії педагогіки

• вивчення сутності провідних дидактичних та виховних концепцій в історичному вимірі;

• розширення практичних навичок з аналізу і оцінки якості освітнього процесу за критеріями європейського освітнього простору;

• забезпечення усвідомлення аспірантами причинно-наслідкових зв’язків, формування здатності до виокремлення суперечностей і закономірностей виховних та дидактичних концепцій;

• формування самостійного історико-педагогічного мислення, критичного ставлення до педагогічної спадщини минулого;

удосконалювати навички застосування методу ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ і фактів;

розвивати схильність до ведення науково-дослідницької та пошуково-аналітичної роботи;

розширити науковий світогляд.;

виховання в аспірантів особистих якостей майбутнього педагога, викладача; прагнення до самонавчання, самовдосконалення, самовиховання.