Сучасна зарубіжна історіографія

Дисципліна викладається для магістрантів VІІ курсу денної форми навчання протягом одного навчального семестру. Підсумковим контролем вивчення дисципліни є екзамен.

Мета курсу – ознайомити студентів з розвитком історичної науки і думки в зарубіжних країнах Європи, Америки, Азії та Африки, сформувати у них уявлення про процеси нагромадження та інтерпретації історичних знань і ту роль, яку вони відіграють у суспільному житті сучасного світу. Без знання основних віх розвитку сучасної світової історіографії, її здобутків та проблем не можна повною мірою опанувати фах історика.

Термін “історіографія” представляє собою багаторівневе поняття, яке використовується в сучасній науці у кількох значеннях. У даному курсі йдеться про історіографію як історію історичної науки, яка включає в себе знання про суспільні умови розвитку і функціонування історичних знань, методологічні засади історичних досліджень, основні напрями та школи історичних студій та їхні здобутки, створення і діяльність науково-дослідних, освітніх та інших установ історичного профілю, підготовку кадрів істориків, міжнародні зв’язки і співробітництво та низку інших складових. Курс передбачає висвітлення як загальних рис розвитку світової історичної думки, так і особливості національних історіографій у провідних країнах світу.

У результаті оволодіння матеріалом дисципліни студент повинен знати:

  • Основні етапи складання історичних теорій і методів вивчення минулого та формування та розвитку історичної науки;

  • Провідних істориків та теоретиків історії, історичні школи минулого і сучасності;

  • Основні етапи формування наукової історії та історичної науки у світі й Україні;

  • Складові частини й етапи пізнавальної діяльності історика;

  • Особливості застосування наукових методів та отримання науково-історичних знань;

  • Місце і роль історичних знань у сучасному суспільстві та їх суспільну значущість.

Магістр повинен уміти:

  • Опрацьовувати науково-історичну літературу, виокремлювати пізнавальні засади і методи створення історичних знань;

  • Застосовувати наукову критику до аналізу поглядів дослідників минулого та сучасного, робити власні узагальнення щодо теоретичного і методичного рівня наукових праць з історії;

  • Кваліфіковано розробити наукову гіпотезу на підставі доступного джерельного матеріалу і позаджерельних знань;

  • Фахово проводити самостійне історичне дослідження;

  • Використовувати здобуті історичні знання у практичній діяльності.