Метою викладання навчальної дисципліни «Фізіологічні основи фізичного виховання і спорту» є формування у майбутніх фахівців з фізичного виховання і спорту знань про фізіологію м'язової діяльності, розкрити фізіологічну сутність спортивної діяльності та тренованості організму, його функціональні можливості, які можуть і повинні бути реалізовані у процесі цілеспрямованого фізичного виховання. У системі професійної підготовки фахівців нової генерації в галузі фізичної культури суттєве місце займає предмет «Фізіологічні основи фізичного виховання і спорту», який сприяє формуванню фізіологічного способу мислення, глибокого розуміння механізмів адаптації організму до фізичних навантажень, регуляції фізіологічних функцій з позицій теорії функціональних систем П.К.Анохіна, системно-структурного підходу. Системний підхід до вивчення фізіологічних процесів під час адаптації, принципи зворотних зв’язків значно підвищать ефективність навчально-тренувального процесу та дозволять розглядати організм людини, як систему, що саморегулюється та самоорганізується.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Фізіологічні основи фізичного виховання і спорту» є:

надати кількісну характеристику фізіологічних реакцій окремих систем і всього організму для різних видів спорту;

сприяти розширенню уявлення про фізіологічні реакції організму під час спортивної діяльності;

розкрити особливості пристосування організму спортсмена до різних умов зовнішнього середовища;

- планувати тренувальні навантаження в ході підготовки спортсменів до змагань в різних умовах зовнішнього середовища;

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: фізіологічні закономірності реакцій систем організму на фізичні навантаження, закономірності втоми та відновлення; фізіологічні особливості груп видів спорту; фізіологічну класифікацію спортивних вправ; закономірності підвищення функціональних можливостей організму під час занять спортом; особливості впливу кліматичних умов на організм спортсмена; вікові фізіологічні особливості спортсменів.

вміти: використовувати фізіологічні закономірності адаптації в плануванні та управлінні навчально-тренувальним процесом; застосовувати тести та критерії для оцінки функціональної підготовленості спортсменів; володіти методиками контролю за функціональним станом організму; коригувати тренувальний процес відповідно до фізіологічних показників.

Форма підсумкового контролю – екзамен.